slide01

До дня пам'яті видатного ідеолога українського націоналізму Миколи Міхновського

Автор  Вівторок, 03 травня 2016 10:41

3 травня 1924 року у садку в садибі Володимира Шемета був знайдений повішеним видатний український політичний і громадський діяч, адвокат, публіцист, перший ідеолог українського націоналізму та організатор війська Микола Міхновський. Він, один з найнаполегливіших провідників української національної ідеї, ще на початку ХХ століття зазначав, що всі біди України є наслідком браку націоналізму у широких масах населення. Сьогодні ми вкотре переконуємося, що путінська нашесть спрямувала свої пазурі саме на ті регіони України, де за складних історичних обставин націоналістична ланка була найбільше ослаблена. Діяльність Міхновського-націоналіста була безперервною протягом усього життя. Із закликом до боротьби за «самостійну суверенну Україну, соборну, цілу і неподільну, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказу, вільну між вільними, без пана і хама, без класової боротьби», Микола Міхновський пройшов усі перипетії долі, щоб навіки лишитися в історії.


Микола Міхновський народився у сім’ї священика у селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії 19 (31) березня 1873. Змалечку отримав виховання справжнього патріота. До 1981 року Микола навчався у Прилуцькій гімназії. Потім – на юридичному факультеті Київського університету. М. Міхновський того часу був активним діячем міської патріотичної організації, погляди членства якої зосереджувалися на необхідності розвитку української культури. Але, разом з тим, Міхновському більш імпонував шлях політичної борні за Україну. Тому він швидко зрозумів, що має йти в політику – означена громадська діяльність, окрім декларування проблеми, не давала напрямку руху для серйозних змін державного ладу. У 1891 році хлопці з націоналістичними поглядами створюють «Товариство тарасівців», основний документ якого розробляє молодий перспективний Микола Міхновський. Організація, члени якої й не приховували своїх поглядів, була засуджена тодішньою тоталітарною владою і заборонена. Та це лише спонукало дієвих націоналістів до розвитку і реалізації їх ідей, і от в 1900 році в Харкові була заснована Революційна Українська Партія.
Микола Міхновський не полишав своєї революційної діяльності й після закінчення навчання у 1895 році. Робота в адвокатській конторі не заважала йому закуповувати й розповсюджувати заборонену літературу. Поліціанти вважали його «крайнім за переконаннями українофілом з грубими і вкрай несимпатичними методами і формами і напрямом безумовно антиурядовим». Згодом Микола Міхновський мав уже власну адвокатську контору, його слава як адвоката була бездоганна. Він не цурався зацькованих владою українських діячів, зокрема, відомо, що у 1906 році, в ході «Лубенського процесу», йому вдалося як адвокату врятувати від страти і звільнити двох українських діячів – братів Шеметів.


Саме Микола Міхновський у 1900 р. на Шевченківських урочистостях у Полтаві виголосив знамениту промову, у якій закликав до збройної боротьби за права українського народу. Ця промова стала знаковою для багатьох молодих українців. Так, надихнувшись словом Міхновського, група прогресивних юнаків, серед яких був і уродженець Кіровоградщини Левко Мацієвич, надихнулися на боротьбу в лавах РУП. Невипадково першим виданням РУП стала брошура Миколи Міхновського «Самостійна Україна.
Ще одним визначним та гострим у реаліях того часу став документ Міхновського «Десять заповідей УНП», виданий ним 1903 року у Львові. УНП як одна з послідовниць РУП, проголосила своєю метою боротьбу за незалежність України, а Міхновський став її провідником і головним ідеологом, автором програми УНП та інших партійних видань, що на тривалий час стали наріжними для багатьох поколінь українських націоналістів. М. Міхновський і члени УНП засуджували приєднання України до Росії, вважаючи його початком «московського рабства».
Вклад Миколи Міхновського у розвиток українського націоналістичного руху неоціненний. Йому довелося спізнати і військової муштри, і осуду в керівних колах, і зради своїх, здавалося, однодумців. Йому довелося бути в центрі подій тоді, коли в найсприятливіший момент історії самі ж українці перешкодили утворенню самостійної держави, - у 1917 році Центральна Рада зірвала запланований Міхновським переворот і перешкодила становленню незалежної держави.


Через призму прожитих в більшовицькій окупації років, ми розуміємо, що слова Миколи Міхновського про те, що «братерство» з Московією принесе Україні лише горе і сльози, підтвердилося. Сьогодні ми спостерігаємо страшні наслідки того, що численні українці, попри заклики націоналістів, підтримали «російську революцію». Але, з іншого боку, виправляти помилки минулого – то є один шлях для становлення вільної України для наших нащадків. Шануймося, українці, і йдімо з усвідомленням правди, яка нам відкрилася, до тих, що й досі засліплені про кремлівськими «обіцянками-цяцянками». Пам’ятаймо, що велику силу Микола Міхновський вбачав саме в агітаційній роботі, у тому, що націоналістична ідея здатна реалізуватися лише за широкого поширення й сприйняття в народних масах.

Sidebar Ad 1
Sidebar Ad 2
Sidebar Ad 3

FACEBOOK