slide01

Націоналісти Кропивницького висловлюють співчуття рідним ветерана УПА Семена Сороки

Автор  Середа, 22 листопада 2017 11:37

21 листопада 2017 року,  в День Гідності та Свободи, на дев`яностому році життя відійшов у вічність лицар Ідеї та Чину, боєць Української Повстанської Армії - Семен Климович Сорока. У Кропивницькому, де Семен Климович прожив половину життя, його називали не інакше, як «Дід Сорока». «Той, що лишився нероззброєним», - охрестили борця за волю України ЗМІ. Семен Сорока був незмінним прихильником ВО «Свобода».

Ветеран завжди гостинно зустрічав як сокільців, коли приходили його провідати, так і свободівців. Щоразу розповідав цікаві історії зі свого життя у підпіллі. Відвідував усі націоналістичні заходи у місті. Щороку приїжав у Київ на Марш УПА. Був досить нетолерантним у своїй критиці до чинної влади в Україні.

«Семен Сорока гідно прожив своє життя, а сучасна молодь бере з нього приклад. Семен Климович назавжди залишиться з нами в строю. Назавжди з червоно-чорним прапором боротьби у руках», - наголошують в обласному осередку ВГО «Сокіл» Кропивниччини.

Кропивницька міська організація ВО «Свобода» спільно з ВГО «Сокіл» висловлюють щирі співчуття родині Семена Климовича Сороки.

Поховають Героя України на Рівненщині, у селі Кричильськ Сарненського району.

Для довідки

Народився Семен Климович на Рівненщині у сім`ї хліборобів: «Мої предки козацького кореня, що тягнеться аж до ХVІІ століття. Бабуся Олена з гордістю розказувала, що один із її предків, Дмитро Гресько, служив у Івана Богуна. Я часто її згадую, бо це ж вона прищепила мені з дитинства, що головне в житті – Бог, Україна, родина».

У 15-річному віці він уже був зв’язковим в УПА, мав псевдонім Ясен.

«У червні 1943-го, коли УПА оголосила акцію знищення залізниці, щоб перешкодити німцям вивозити награбоване добро й молодь з України, а також не давати пересуватися каральним загонам СС і СД. Разом із братом Пантелеймоном до вояків УПА приєднався і я, ставши звідтоді зв’яз­ковим Ясеном. У квітні 1944 року на наших землях з’явилися спецчастини НКВД, які мали винищити на Рівненщині підпілля УПА. Один із боїв з енкаведистами стався 6 травня. Я в боях рідко брав участь, проте цей пам’ятаю добре», - розповідав у одному з інтерв’ю Семен Климович.

« ...Коли збройна боротьба УПА закінчилася, я опинився в Дубні. Пішов здобувати освіту. А водночас створював там молодіжну організацію ОУН. 22 лютого 1952 року мене арештували й відвезли у внутрішню тюрму військ МГБ Прикарпатського військового округу в Рівному. Довелося пройти через катування… Особливо запам’ята­ло­­ся «купання» в’язнів. Нас випускали з карцеру й ошпарювали водою не менш як 60 градусів. А після того обливали льодовою… О 18-й годині починалося слідство: цілу ніч, аж до 6-ї ранку, прив’я­зані ланцюгом до металевої табуретки, з наручниками на руках, ми повинні були «бодрствовать»… Слідчих Семикоза, Заброду, Єрмакова я запам’ятав… А 26 серпня дістав вирок «трійки» військового трибуналу за статтями 54-1а, 54-11, 20-54-8 за поширення націоналістичної літератури, участь у «бандитсь­ких» організаціях УПА та створення молодіжної організації ОУН. 25 років позбавлення волі…

24 жовтня 1952-го нас привезли на Північ, на станцію Інта. Через фізичне виснаження під час допитів мене зарахували до чорної сотні, яка прибирала територію шахт. «Довольствіє» звичайне: тарілка юшки з гнилої кільки, 200 грамів чорного, як земля, хліба й чашка окропу без цукру."

 

Про смерть Сталіна дід Сорока згадував завжди з посмішкою: "Почув по радіо. Дехто плакав: «Що тепер з нами буде?». А я вискочив на стіл і закричав: «Слава Богу, він здох!».

На той час він ще був у сталінських таборах.

Про свою втечу з шахти, де працював під час заслання Семен Сорока розповідає: «Підкоп ми зробили на глибині 70 метрів завдовжки метрів 130. Кидали її до вугілля. Рили тунель сім місяців. Відбійним молотком. Спочатку все йшло добре, а потім пішла мерзла глина. То було щось страшне… Але все ж прорили нору з виходом у тундру. Полізли в підкоп, я пробирався третім.

Дістатися додому й далі вести боротьбу… Вибралися ми з нори, всі (а нас було п’ятеро) піш­­ли в різні боки. Чотирьох, на жаль, таки впіймали. Їх питають: «А де Сорока?». «Ми його з’їли», – відповідають (я ж був малого зросту, худий)… Двох розстріляли. А інших трьох ні. Коли готувалися до втечі, Полянський дав мені зелену куфайку і шапку. Тепер я зовні був схожий на військового. Але він ще дав мені пістолет ТТ, 20 набоїв і ножаку. Де він усе це взяв?! Мабуть, він як геерушник таки був пов’язаний із місцевими оперативниками».

 Згодом переїхав до Кропивниччини, де отримав вищу освіту у педагогічному університеті по спеціальності "біологія".

(більше про життя і боротьбу Семена Климовича - у відео

https://www.youtube.com/watch?v=R-NpKK2GI4E)

Sidebar Ad 1
Sidebar Ad 2
Sidebar Ad 3

FACEBOOK