slide01

Андрій Миколайович Міщенко народився 1 січня 1973 року у Львові. У 1996 році закінчив Львівський політехнічний інститут за фахом «архітектура». Професійно займався спортом (веслування), чемпіон України. Будучи студентом, став активістом Революції на граніті (1990). З 1991 — член ВО «Свобода» (до 2004 — СНПУ).

З 2008 року очолював Чернігівську обласну організацію ВО «Свобода». Пише ГРЕЧКА.

На парламентських виборах 2012 року був головою Дніпропетровського обласного штабу партії. На час виборів був головою фермерського господарства «Колоденське».Обраний народним депутатом (7-го скликання) від ВО «Свобода» (№ 19 у виборчому списку).

Займається спортом, чемпіон Європи та світу з веслування на човнах «Дракон». Одружений, виховує трьох синів.

«Гречці» вдалось поспілкуватись з головним «свободівцем» області під час одного з його візитів.

- Як почуваєтесь в центральній Україні після Галичини?

- Моє коріння з Полтавської області, тож центральна Україна мені до вподоби. І зараз вона за розвитком українства, «достукування» до власних коренів випереджає навіть Галичину. Бо Галичина на сьогодні – це тил далеко від фронту.

Тож тут, у серці України, я черпаю енергію, мені цікаво спілкуватись з нашими людьми, і безперечно моє завдання розбудувати тут організацію. І мова не лише про партійне життя, важливо творити навколо себе український світ. Саме таке завдання я ставлю перед членами нашої партії. Це і підтримка нашої церкви, і громадських організацій.

ЗАВДАННЯ І СЬОГОДЕННЯ

Які завдання ставить перед собою партія та її очільник на Кіровоградщині?

- Зараз ми визначаємось з пріоритетами по округу, і в майбутньому на виборах хочемо знайти місцевого «свободівця», щоб це була якісна людина, боєць який міг би піти на вибори. Загалом ми прагнемо знайти таких людей по всіх районах, адже в кожному з них у нас є виборець, і надважливо, коли «Свобода» буде присутня у владі, ми повинні мати людей, які очолять ті чи інші напрямки роботи, починаючи від району, закінчуючи областю. І, як показує досвід, кадри вирішують все.

- Окремі представники «Свободи» були або є при владі. Так в 2014 році головою ОДА став вже колишній «свободівець» Олександр Петік, нині заступником голови обласної ради є Ігор Степура. Що вдалося досягти цим людям, і як це вплинуло на розвиток області та організації в ній?
- Не хочу нікого захищати, але ми маємо розуміти, що перебування на посаді три або чотири місяці – це надто малий відрізок часу, щоб показати результати. Другий момент, у 2014 році в країні розпочалась війна, гаряча її фаза, і сама «Свобода» зробила весь акцент на фронт. Мені важливо, щоб «свободівці», які при владі, не були заплямовані корупційними скандалами. У Петіка не було такого, крім того він уже не в «Свободі». Існують поняття: «Крим, Рим та Мідні труби». Ну хтось не проходить випробування «Мідними трубами». Але це не трагедія, у нас було близько сотні голів райдержадміністрацій, хтось залишився в «Свободі», хтось пішов.

- Політсила вносить якісь корективи до своїх дій у зв’язку зі змінами в суспільстві?
Суспільство знає, що чекати від «Свободи». Якщо організація дисциплінована, якщо тримає слово, то з нами можна домовлятися, в доброму розумінні, я не говорю там про якісь «підкилимні ігри». Всі знають, чого чекати від такої організації, а це дуже важливо саме в українському політикумі, адже «політичної проституції» в українській політиці забагато. Деякі з політичних партій на вибори йдуть з одними гаслами, а приходять до влади і діють зовсім інакше.

СОЮЗНИКИ

- Ви маєте політичних союзників в місцевих радах, і чи готові йти на якісь компроміси задля досягнення поставлених цілей? 
- Якщо ми говоримо про місцеві ради, ми повинні розуміти, що тут існує великий аспект не лише політики, але й господарського життя. Тобто, якщо завтра «Свобода» проголосує за субвенції на дороги, освіту чи медицину і так голосуватимуть наші політичні опоненти, це не означає, що ми вже з ними «злигалися», вибачте на слові, бо от «вони разом проголосували», ні, ми перш за все керуємося нашою програмою – «Програмою захисту українців». І другий момент, ми дивимось чи це йде на благо місцевої громади чи ні.

Так нещодавно ми знайшли консенсус між усіма депутатами, коли було проголосоване наше звернення до Верховної Ради України за пакет антиолігархічних законів - 27 голосів «ЗА». Нам вдалося поспілкуватися з різними депутатами, хоч не завжди ідеологічно ми є близькими, але ми донесли їм свою позицію, пояснили, що олігархія – то другий внутрішній ворог слідом за Московією, яка знищує економіку держави і українці стають бідними. Принагідно дякую всім депутатам, які дослухались до нашої позиції – це і є конструктив.

- Тобто робота у Верховній Раді і в місцевих радах дещо різниться?
- Звісно, у Верховній Раді також є безліч законів, що стосуються господарства в той же час там формується політичний курс держави. Ясна річ, що «Свобода», маючи навіть тих п’ять людей в парламенті, повністю дотримується ідеологічного вектору, що сповідує партія, нашої економічної програми, відповідно виходять такі ж голосування в парламенті і на місцях.

ЗАКИДИ «СВОБОДІ»

- Після зміни влади в Україні, коли «Свобода» опинилась поза Верховною Радою, на адресу партії лунає доволі багато закидів з боку влади. Окрім того, представники організації опинились під слідством після вибуху гранати під стінами парламенту. З чим це пов’язано?
- Це була провокація, однозначно. За 5 хвилин до вибуху на тому місці був лідер партії з дітьми. Ви розумієте, якби це «Свобода» планувала, то все було б зовсім інакше. Такі провокації завжди чомусь стаються перед виборами. В 2014 році –14 жовтня на Покрову, коли чоловік махав ланцюгом під Верховною Радою, і Аваков звинуватив «Свободу». В 2015 році перед місцевими виборами провокація з гранатою, і Аваков знову звинуватив нас і лідера партії Тягнибока. Суд заперечив ці заяви, а Олег Тягнибок виграв у справу по захисту честі та гідності по відношенню до себе.

Ми бачимо, що нинішня влада більш цинічна ніж колишня. З іншого боку треба розуміти, що тоді наш тиск на неї не дозволив депутатам проголосувати зміни до Конституції, зокрема щодо статусу Донбасу. Я вважаю це величезною заслугою, тому що рано чи пізно ми повернемо окуповані території, але на умовах України, а не ворожої нам держави.

МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

- Чи опікується «Свобода» ВМГО «Сокіл», на скільки важливою є підтримка громадського сектору, зокрема молодіжних організацій?
- «Сокіл» це окрема громадська організація, безперечно ми допомагаємо і «Соколу», і «Яворині», і «Легіону Свободи». Це організації, що працюють за своїми напрямки. Наприклад, «Легіон Свободи» - це люди, які воювали на фронті. Ми опікуємось родинами загиблих, проводяться військові вишколи. «Сокіл» - це повністю робота з молоддю, є ще «Студентська Свобода». Я би збрехав, якби сказав, що у нас з цим все добре, ясна річ, що хочеться більшого. Як спортсмен, я прагну перемагати, але під лежачий камінь вода не тече. Складно, оскільки є інертність суспільства, люди часто «в телебаченнях сидять», в гаджетах, ніж у якомусь суспільному житті. За минулорічною статистикою, 65% українців не прочитали жодної книжки – це реально трагедія, і про це треба говорити. Такі організації як «Сокіл», «Пласт», «Просвіта», вони реально висмикують людей з вулиці і скеровують в нормальний напрямок: ідеологічний, громадсько-політичний.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЛАДУ І ЗА ВЛАСНИЙ ВИБІР

- Чому українці віддавши свої голоси за того чи іншого кандидата, на другий день звинувачують його у всіх своїх бідах, та в усіх можливих гріхах?
- Українці як народ не мають знімати з себе відповідальності за владу. Ми її обираємо, не канадці чи американці, не треба на когось там показувати пальчиком.

Тут такий момент, якщо є досвід в розбудові організації, роботи у владі, його потрібно передавати. На жаль, в Україні немає «тяглості» традицій. Вона була перервана, ми сотні років не мали своєї держави і відповідно, ставлення українців до власної влади за інерцією є мов до чужої. Це логічно – влада завжди була чужа і українець її завжди ненавидів. Насправді ми маємо ставитись до влади дуже прагматично, відкидати полову і тримати зерно. Ми не можемо огульно казати, що вся влада погана, це те саме, що всі жінки погані чи всі чоловіки. Нам запустили вбивчий мем, що всі політики однакові. Він надзвичайно руйнує націю зсередини, оскільки, якщо всі політики однакові, людині немає мотивації йти на вибори, якщо всі політики однакові, людина йде на вибори і їй дають за голос гроші і вона бере ті 100-200 гривень: «Та і так всі однакові». Інша людина потрапляє до влади і коли починає красти, каже сама собі: «Ну всі ж крадуть і я краду, бо всі ж ніби однакові». Насправді ж це є брехня. Так само, як медики не всі однакові, журналісти не всі однакові, спортсмени не всі однакові, політики не всі однакові. Є порядні люди, є безперечно непорядні. Є політичні сили, які себе дискредитували, є такі, що тримають той удар.

mish4

Уявіть на секундочку, якби в 17-му столітті Хмельницький зібрав українців задля відновлення держави, а українці говорять: «А що там ті гетьмани, вони всі однакові». Чи той самий Андрей Шептицький в 30-х – 40-х роках, скільки він зробив корисних речей в суспільному вимірі, не тільки в церковному, і щоб при цьому українці казали: «А що ті священики, вони всі однакові, аби гроші взяти з прихожан». Тобто в такий спосіб ми самі себе знищуємо. Жодна нація так не діє. І якщо хтось не такий, прошу: прийшов на вибори, проголосував проти нього, голосуєш за іншого. Зрештою на виборах ти голосуєш не проти, а голосуєш за когось.

- Тобто можна сказати, що українці фактично самоусунулись від вибору та контролю за владою?
- Якщо у нас був такий як Янукович – московський генерал-губернатор, то ми його скинули. І вибори це не є якесь свято, чи щось таке - емоції. Вибори – це холоднокровний розрахунок, це перш за все розум, не треба голосувати емоцією – треба голосувати розумом і холодним розрахунком, тому що ти владу обираєш на п’ять років. П’ять років – це курс держави, господарка, армія, війна і так далі. Ти маєш розуміти, хто може витягнути державу з тієї прірви, де вона зараз є. Відповідно із тим ти маєш йти на вибори. Якщо так українці ставились би до виборів, то даруйте, я оптиміст, і вважаю, що за кілька років держава стала би зовсім інакшою.

ЄДИНА ПОМІСНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

- Як ви ставитесь до об’єднання православних церков в Єдину помісну православну церкву в Україні?
- Тільки позитивно, це наша програма, ми завжди, де тільки можемо підтримуємо українську церкву. При тому в середині організації категорично заборонено полемізувати довкола релігійних питань. У нас є греко-католики, є православні, язичники, але перед усім – національна ідея, яку сповідує свобода. Однозначно – Єдина помісна церква, однозначно – ухвалення Закону про церкви і існування в Україні церков з центром в країні агресора, однозначно – перейменування московського патріархату, так як і в цілому світі в «Російська православна церква в Україні». Ніде немає «Польська православна церква» і шось там, є «Російська православна церква в Польші», так саме має бути і в Україні. Адже українець має розуміти куди він йде і зрештою, Російська православна церква – це не є органом церковним, це державна структура і вона виконує волю країни агресора.

СПІЛЬНЕ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ

- Що може об’єднати українців загалом і жителів Кіровоградщини зокрема?
- Це в першу чергу - Україна, якщо людина патріот і дійсно хоче добра своїй державі, це також одна з ідей, що може об’єднати українців. Ми сповідуємо ідеологію українського націоналізму, в основі якого лежить те, що українець має бути господарем у своїй державі – це надважливо.

Об’єднує мова, я розумію, що в місті є ще багато російської мови, але це не порівняти з тим, що було років 20 тому. Я чую дуже багато української мови і це дуже важливо, адже це є об’єднавчий чинник для будь-якого народу, для будь-якої нації.

Ви розумієте, що війна у нас зараз там, де не було українських шкіл. Наприклад, у Чернігові у 1994 році була одна україномовна школа, зараз всі україномовні школи. Всі україномовні школи в Сумах і там немає війни, хоча напряму там 130 кілометрів до Києва, якби там розпочалась війна. Війна почалась там, де не було українського духу.

У Кропивницькому, де висить червоно-чорний прапор, є бригада, яка воює на фронті, і люди не на словах, а на реальному прикладі показують, що таке захищати свою державу.

ПРОБЛЕМИ КІРОВОГРАДЩИНИ

- Які проблеми на Кіровоградщині, на ваш погляд є найбільш помітні?
- Сказати, що тут є бездоріжжя – це нічого не сказати, я об’їздив всю Україну, і якщо в Кропивницькому дороги ще більш-менш, то по області це просто катастрофа.

Дуже важливі впливи земельних латифундистів. Я вже думав, якби ми були при владі, то як підіймати такі регіони як, наприклад, Черкащина, Кропивниччина. Якщо взяти досвід європейських країн, то там пшеницю та соняшник не саджають – це розвиток плодово-ягідного господарства. Це означає, що ти працевлаштовуєш людей і збираєш з гектара вдесятеро більше ніж коли сієш пшеницю. Це означає, що українець не виїздить в Польшу, українці такі ж саме гроші заробляють тут у себе вдома і перспектива розвитку села.

На жаль, Україна пішла шляхом таким як Канада. Канада собі це може дозволити, там 35 мільйонів населення, але території в 20 разів більше ніж в Україні. Казахстан собі може дозволити сіяти пшеницю, Австралія.

ПРОДАЖ ЗЕМЛІ

- Щороку Верховна рада накладає мораторій на продаж землі. На скільки це правильно? Адже земля також може стати товаром і приносити державі прибуток.
- Серед усіх європейських країн Україна має найменше державної частки землі. Всі, хто говорить про продаж

 

  землі, просто аферисти. Ми вже мали приватизацію великих підприємств, в результаті маємо десяток найбагатших людей світу і найбіднішу націю в світі.

Відповідно, якщо буде продаж землі, українців чекає те саме. Продажу землі чекають всі міжнародні структури, які просто приїдуть і дадуть гроші. Коли землю буде продано, маємо розуміти, що назад ми її не повернемо. Якщо Америка чи Китай скуплять половину землі, то просто так ти її назад не повернеш.

Сьогодні можна випустити десять тисяч автомобілів, а завтра - мільйон, але гектарів більше не стане. Все, якщо є 100 гектарів, то вони будуть ста гектарами і через мільйон років. Але на тих 100 гектарах землі можна завжди мати валюту.

Є дуже чудові приклади державної політики в Ізраїлі, Німеччині, Франції, коли ти віддаєш землю на багато років в користування, і в той же час держава повністю дивиться за тим чи ти не знищуєш ґрунт. Також працювати на землі повинна людина, яка має відповідну освіту, така вимога актуальна в усіх європейських країнах.

І якщо ми говоримо про олігархію, то не можна в одні руки віддавати сотні тисяч гектарів землі.

Так, в сільському господарстві в Україні є дуже великий пробіл, але ми категорично проти продажу землі.

НАЙБЛИЖЧА ПЕРСПЕКТИВА

- Чим планує найближчим часом займатись «Свобода», де ми зможемо побачити вас та ваших активістів?
- Наразі ми напрацьовуємо низку заходів, починаючи від культурологічних, а також це спортивний турніри тощо. Нам важливо працювати із молоддю. Також ми братимемо участь у виборах. Час від часу ми беремо вибори в різних ОТГ. Також є всеукраїнські заходи в яких «Свобода» бере участь. От на приклад був марш проти олігархів на початку квітня, то нас приїхали 150 чоловік. Окрім того постійно йде робота з планування по районах і періодично відбуваються різноманітні заходи та акції.

ЖИТТЯ ПОЗА ПОЛІТИКОЮ

- Як в родині поставились до чергового відрядження до іншого міста?
- У мене жінка таких саме поглядів як і я, ми познайомились ще в товаристві «Лева», - це перша така неформальна організація, ще у 1989 році. Потім студентські голодування, поїздки Україною: етнографічні історичні.

В неї дід був головою СБ ОУН в Бродівському районі, це так само родина священицька і бандерівська – погляди у нас однакові.

Безперечно жінці тяжко, коли чоловіка немає в хаті, все ж таки троє синів – це і навантаження. Але з іншого боку, хтось таки має це робити.

- У вільний від роботи час чим ви займаєтесь?
- У мене троє дітей. Три сина – це напевно найбільше заняття. Окрім того, до нинішнього року я активно займався веслуванням, двічі чемпіон світу діючий, чемпіон Європи в змаганнях класу «Дракон», коли 10 і 20 чоловік сидять в човні. То ми виграли в Італії, де в Венеції були змагання. Але враховуючи, що зараз я більше тут, не маю де займатися, то цього року спорт це більш хобі ніж щось таке професійне. Але зараз більшість часу все ж таки займає політика.

Записав Валерій Лебідь

фото автора


Д

25 жовтня 2017 року, в ході засідання виконавчого комітету міської ради Кропивницького, попри категоричні заперечення члена виконкому від ВО «Свобода» Олександра Сосонського, був ухвалений проект рішення про підвищення тарифу на тепло для мешканців обласного центру. Відтепер мешканці Кропивницького, які не мають лічильників, платитимуть 40,89 грн. за квадратний метр житлової площі замість 34,39грн.

В ході обговорення цього питання були висловлені категоричні заперечення з боку окремих членів виконавчого комітету. Проте, за словами начальника управління економіки, без ухвалення рішення про підняття тарифу міськраді довелося б сплатити підприємству-теплопостачальнику різницю в тарифах, що є непосильним навантаженням для міського бюджету.

Нагадаємо, що це не перша спроба підняти тариф на тепло. Так, 12 жовтня 2017 року, в міській раді Кропивницького на розгляд виконавчого комітету вже виносився проект рішення «Про встановлення ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання». Проте, завдяки чіткій позиції представника виконавчого комітету від Кропивницької міської організації ВО «Свобода» Олександра Сосонського та за підтримки інших членів виконкому, тариф на тепло тоді вдалося відстояти.

На жаль, друга спроба підняти тарифи для населення за теплопостачання виявилася більш вдалою для зацікавлених у цьому кроці осіб. В процесі обговорення окремі члени виконавчого комітету зазначали про те, що для населення подібний тариф – непосильний тягар, адже внаслідок підвищення тарифу родина, яка живе в двокімнатній квартирі, буде сплачувати за тепло приблизно на 650 грн. більше, ніж минулого року. Своє бачення ситуації висловив і свободівець Олександр Сосонський.

«Коли стояло питання про підвищення тарифу на вивезення сміття, навіть в межах 50-ти копійок на місяць, ми тут влаштовували гарячі дискусії. Зараз, коли підвищується тариф на теплопостачання, сума є дуже значна. Проте, всі наші обговорення зводяться до того, що ми просто арифметично підтверджуємо розрахунки, не обговорюючи втрати внаслідок невжиття заходів енергоефективності. Це – приватне підприємство, і вони мали б якось підвищити енергоефективність, щось реставрувати, до прикладу. Вважаю, що перекладення лише на плечі споживачів тих витрат, за які несе відповідальність і підприємство в тому числі, це – неправильно і не по-державницькому», - наголосив Олександр Сосонський.

Разом з родиною, в рідному селі Плоскому, що на Кіровоградщині, вшанували пам’ять Побратима. 28 вересня могло б виповнитися 36 років від дня народження Героєві московсько-української війни Віктору ГОЛОМУ.

На могилу побратима приїхали також лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок і його заступник по роботі з депутатами Андрій Мохник, побратими із Кропивницького та різних куточків Кіровоградщини й представники ГО "Сокіл".

Однопартійці вшанували Віктора речами, хвилиною мовчання й пообіцяли продовжувати боротьбу з зовнішньому і внутрішнім ворогом нашої Української держави.

Заступник голови Знам'янської районної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода". Доброволець 42-го кіровоградського батальйону територіальної оборони. Загинув 28 серпня 2014 року під Дебальцевим, потрапивши в засідку, під обстріл снайперів і мінометів.

Народився 28 вересня 1981 року. Батько Віктора - Анатолій Голіков - пенсіонер МВС, за фахом - учитель історії. Мати - Олена Голікова - вчитель початкових класів, працює і зараз. Пізніше Віктор відновив родове козацьке прізвище - Голий.
Мав дві вищі освіти: 2003 року закінчив КДПУ ім. В. Винниченка за фахом "Учитель історії та географії"; згодом закінчив Дніпропетровський інститут державного управління НАДУ при Президентові України - "Магістр державного управління".
З 2007 до 2008 року працював у Дніпропетровській обласній державній адміністрації на різних посадах. З 2008 до 2009 року працював вчителем історії Знам'янської загальноосвітньої школи № 1. З лютого 2010 року по травень 2013 року - на посаді методиста з питань туризму Знам'янського міського краєзнавчого музею.

Історія для нього була способом самозаглиблення та самопізнання. Віктор стверджував: "Вивчаючи історію, ти не тільки отримуєш інформацію, знання, відчуваєш потужний енергетичний зв'язок, силу духу і любові до рідної землі багатьох поколінь українців. Ти розумієш свою причетність до минулого та відповідальність за майбутнє".

Віктор захоплювався археологією, організовував експедиції на високому фаховому рівні. Здобуті матеріали лягли в основу його наукової праці "Археологічна спадщина Знам'янщини". Здобув ІІ місце у категорії "Найкраще наукове дослідження" та диплом "Найкращий музей Кіровоградщини". Посмертно.

Разом із однодумцями заснував туристично-краєзнавчий клуб "Чорнолісся". Вірив у велике туристичне майбутнє краю у зв'язку з його колосальним історичним потенціалом. Наголошував, що саме на Знам'ячнщині взяло початок скіфознавство.
Був організатором та учасником туристичних змагань та заходів.

Був одружений, разом із дружиною Юлією виховував сина Мирослава 2013-го року народження.

Член ВО "Свобода" з 2010 року.

На фронт пішов відразу з початком російсько-української війни, з ним пішли багато добровольців зі Знам'янки і області. Віктор став до лав 42-го кіровоградського батальйону територіальної оборони, 4-та рота, взвод зенітних установок.

За словами побратима загиблого, голови Знам'янської міської організації ВО "Свобода" Юрія Майбороди, Віктор завжди і всюди намагався бути попереду. Так сталося і в боротьбі за Україну - він загинув як справжній герой. Командир Анатолій повідомив, що Віктор супроводжував колону бойової техніки, яка пересувалась у "зону АТО", і разом із бойовими товаришами потрапив у засідку. Ворожий снайпер пробив колесо їхнього автомобіля і смертельно поранив водія Миколу Сінченка. Розвернувши зенітну установку, бойовий розрахунок вступив у бій. Ведучи вогонь по супротивнику, хлопці встигли випустити по нападниках більше двохсот снарядів, завдавши їм чималих втрат. Взявши вогонь на себе, Віктор Голий загинув смертю героя, врятувавши своїх бойових побратимів, які вирвалися з ворожої пастки.

Поховали героя у селі Плоскому Знам'янського району, як заповідав свободівець своєму молодшому братові Сергію перед від'їздом на військову службу. На цьому цвинтарі похований його прадід Костянтин Прокопович Голий, учасник національно-визвольних змагань періоду Холоднярської республіки. Він у серпні 1920 року 15-річним юнаком брав участь у знам'янському повстанні проти большевиків та їхніх продзагонів.
Пам‘ятаємо!

Націоналісти подарували сину Віктора і Юлії Голих - Мирославу - книгу "Історія незалежної України" братів Капранових із побажанням рости розумним і здоровим хлопчиком на радість мамі і на славу України.

8 вересня 2017 року активісти Новгородківської районної організації ВО «Свобода» звернулися з офіційним листом  до директрора Новгородківського НВК Наталії Кушнір з вимогою припинення збору т.зв. «благодійних» внесків без законних на те підстав. Посилаючись на законодавство України та акти профільного міністерства свободівці роз'яснили дирекції НВК, що збирання благодійних внесків можливе лише з дотриманням чинного законодавства.

Зокрема, в своєму листі націоналісти нагадали, що, відповідно до Конституції України, держава забезпечує доступність і  безоплатність освіти, а збирання благодійних внесків можливе лише на добровільній основі. Крім того, подібна діяльність має здійснюватися через спеціально створений шкільний благодійний фонд та за умови обов’язкового оформлення відповідної документації з відображенням внесків у бухгалтерському обліку.

«Ми вважаємо, що керівництво шкіл і відділу освіти перш за все має вимагати кошти у владних органах, а не у батьків. Це чудово, якщо хтось з батьків має щире бажання допомогти освітнім закладам, але така допомога має бути виключно добровільною, з оформленням відповідної звітності і дотриманням законодавства. Зараз  же  батьків здебільшого  ставлять перед фактом, що вони нібито зобов'язані зробити так звані «добровільні» внески, і при цьому ніякої звітності щодо надходжень і використання коштів не існує. Це неприпустимо і незаконно», - зазначив керівник Новгородківської районної організації ВО «Свобода» Павло Дейнеко.

Разом з тим, націоналісти нагадали, що збирання, розпорядження коштами з боку працівників школи, або їх незаконне втручання в процес збирання, розподілу, розпорядження цими внесками, чи збирання грошей без оформлення відповідної документації та відображення її у бухгалтерському обліку, може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 364 Кримінального Кодексу України (Зловживання владою або службовим становищем).

Лист Новгородка

Лист Новгородка 2

Зі святом Маковія, Україно!

Понеділок, 14 серпня 2017 17:36

Зі святом Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці або Маковія!

Це торжество прийшло до нас з Візантії, з Царгорода, де його відзначала приблизно з ІХ ст. Суть його полягає у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили столицею для очищення міста від епідемії. За допомогою хреста освячували і воду, щоб була чистою. У Київській державі встановився звичай влаштовувати хресні ходи до водоймищ, де вода освячувалась, і після цього всі купалися та купали худобу, щоб очиститися від лихої сили й запобігти хворобам.

Під час цього свята на Богослужінні відбувається винесення хреста на середину храму і вшанування його, а після Літургії – водосвяття.

В народі прижилась назва цього дня як свято Маковія, Спас на воді або Перший Медовий Спас.

14 серпня за новим стилем в Україні святкують свято Маковія, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. З цього дня розпочинається «спасівка» — піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.

На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м’ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.

Люди також називають цей день святом першого Спаса, медовим Спасом або Спасом на водіСпасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою. До речі, другий, яблучний Спас, святкують 19 серпня.

Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. На Київщині цією водою кропили ожереди (копиці сіна), щоб уберегти їх від мишей, кропили бджіл, а також пили цю воду, вмивалися нею з метою очищення від усього лихого.

На Маковія святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Ритуальною їжею в цей день були «шуліки» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.

А ще у народі кажуть, що Перший Спас – це проводи літа. Цього дня починають відлітати ластівки. Ластівка весну починає і осінь накликає.

Від самого ранку сьогодні святково одягнені люди по всій Україні йдуть до церкви, щоб посвятити квіти, мак і воду. Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак за традицією розсівається  по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітають дівчатам у коси.

Зі святом  Вас, дорогі українці! Божого благословення всім нам та мирного неба! 

Сьогодні, 26 червня, в обласному художньому музеї відбулась урочиста церемонія нагородження кращих учасників конкурсу творів "Мама Героя" з нашої області.
У цьому заході взяли участь ГО Всеукраїнське Об'єднання українок "Яворина" та Всеукраїнське об'єднання "Свобода".
Інна Степура, голова міської організації ГО ВОУ "Яворина" зазначила: "З нашої області у конкурсі творів "Мама Героя" взяли участь 11 учнів та студентів".
На початку заходу культуролог Людмила Борисенко задикламувала вірші про Україну. Із завмерлим подихом, присутні слухали неймовірні слова про нашу неньку Україну. 
"Хочу подякувати вам за те, що ви взяли участь в літературному конкурсі "Мама Героя". Тому що найріднішою людиною для нас завжди була, є і буде - це мама. І тільки уявіть, як вона хвилюється за наших героїв, які захищають нас від російської агресії. Тому наші матері заслуговують на надзвичайно сильну підтримку від всіх нас", - наголосив депутат міськради та голова фракції ВО "Свобода" Сергій Капітонов.
Організаторів здивувало те, що участь у конкурсі брали не лише дівчата, а й хлопці. Хоча дівчата більш чуттєві до цієї теми. Проте, як бачимо, хлопці також із болем ставляться до цієї війни та до того, що відчувають матері своїх синів, які кожного дня перебувають під бойовими кулями російських військ.
Учасникам конкурсу вручили не лише грамоти, а й подарунки у вигляді історичних книг: Василь Шкляр "Маруся" та книга "Небо Левка Мацієвича", які боролися за нашу рідну країну.
Опісля цього Інна Степура за допомогою фотопрезентації представила присутнім роботу організації ГО ВОУ "Яворина". У своїй презентації голова міського осередку ВОУ "Яворина" розповіла, як збирали допомогу військовим, організовували акції на підтримку пологового будинку, збирали кришечки для персональної допомоги бійцю АТО та багато іншого.
"Я пропоную працювати на благо України разом!", - сказала на завершення Інна Степура.

Кропивницькі сокільці провели вишкіл з військово-патріотичної справи, доповів Геннадій Маламен, керівник кропивницького міського осередку ГО "Сокіл".

Повідомляє прес-служба КМО ГО "Сокіл".

На минулими вихідних Кропивницький осередок «Сокілу» провів тренування з військової справи за інструктування друга-побратима Чорноти, керівника Всеукраїнської ГО «Сокіл», ветерана російсько-української війни. Цей вишкіл був приурочений до святкування ювілею, 110-ї річниці народження генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича.


"Такі навчання розвивають дисципліну, дають незабутні враження та кращих друзів. Ми усвідомлюємо, що маємо вчитися сьогодні, бо так чи інакше нам доведеться заступити своїх побратимів на фронті, - розповів очільник кропивницького осередку, Геннадій Маламен.- Запрошуємо патріотів та націоналістів пристати до наших рядів! Слава Україні! Героям слава!"

Газета «Деловая Столица» виконала судове рішення та опублікувала спростування на власний наклеп, розміщений під заголовком «Тягнибок хочет забрать себе «Межигорье» Януковича». Про це повідомив керівник Юридичної служби партії «Свобода» Олег Бондарчук, передає прес-служба партії.

Судова тяганина тривала протягом двох років. Наклеп був розміщений у газеті під номером 22/680 від 02.06.2014. А спростування міститься у №17/779 від 25.04.16 р.

4180b5120ca2e09eaa3bd2ebf4b53667

Бондарчук зауважив, що результат судового позову був передбачуваний, адже недолугість закидів, відверта замовність і брехливість публікації не залишали іншого варіанту, як примусове спростування газетою власного пасквілю.

«На жаль, у цьому, як і в подібних випадках, домагатися спростування доводиться роками – і все це через недолугість судової системи та законів, у яких не надто жорстко та конкретно прописано настання відповідальності за поширення брехливої інформації. Однак рано чи пізно виданням, які, ризикуючи власною репутацією, публікують висмоктану з пальця замовну інформацію, таки доводиться відповідати за свої низькі стандарти роботи», – підкреслив Бондарчук.

Нагадаємо, що Шевченківський райсуд Києва після розгляду позову Тягнибока до редакції газети «Деловая Столица» про захист честі, гідності та ділової репутації зобов’язав зазначене видання спростувати матеріал, поширений у №22/680 від 02.06.2014 під заголовком «Тягнибок хочет забрать себе «Межигорье».

Кропивницький і цього року проведе літній період без законних пляжів. Існуючі в місті місця відпочинку, які користуються попитом у містян, офіційно не визнані пляжами та місцями для купання.

Про це у відповіді на інформаційний запит кореспондента УНН-Центр повідомили в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Кіровоградській області.

В обласному центрі зокрема наявні пляж у парку Перемоги на річці Сугоклея, Новомиколаївський пляж на річці Інгул та Дитячий пляж (вул. Київська/Кременчуцька на річці Інгул). Однак, як і в попередні роки, офіційно тут купатись заборонено.

"Питання стосовно місць, які можливо використовуються для купання та відпочинку населення, неодноразово ставилося на розгляд міською комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при Кіровоградській міській раді. В результаті розгляду вищезазначеного питання міська влада м.Кропивницького не визнає офіційно дані пляжі як місця для купання та відпочинку населення, тому вони є незаконно функціонуючими пляжами", - повідомили у відомстві.

ПриватБанк попередив клієнтів про можливі збої в роботі мережі банкоматів, терміналів та електронного банкінгу з 10-00 вівторка, 6 червня 2017 року.


Як повідомила прес-служба банку, в зв'язку з проведенням поточних регламентних робіт можливі технічні збої, які найближчим часом будуть ліквідовані ІТ-службою банку.

“Ми приносимо всім нашим клієнтам вибачення за можливі короткотривалі незручності при роботі з банком, - наголошується в повідомленні прес-служби Приватбанку. - Регламентні роботи наших технічних комплексів це необхідні заходи, наші спеціалісти відновлять роботу сервісів протягом години".

Sidebar Ad 1

FACEBOOK